«Славянские имена»

Родные имена

Печать PDF
 
Р
 
РАДА, РАДАНКА, РАДЕНА, РАДЕНКА, РАДЕЯ – 1) порадниця; 2) радісна; болгарські.
РАДИВОЯ, РАДИВОЙКА – див. чол. Радивой.
РАДКА – див. Рада; ім’я дружинниці чеської княгині Власти.
РАДМИЛА – дослівно рада милуватися або від радісна і мила.
РАДОГОЩА – див. чол. Радогость, Радогощ.
РАДОЙЦА, РАДОЙЦЯ – радісна; західнослов’янське.
РАДОМИЛА – радістю мила.
РАДОМИРА, РАДУМИРА – дослівно та, хто радує мир (людей).
РАДОСВІТА – дослівно радість світла.
РАДОСЛАВА – див. чол. Радослав.
РАДОСТИНА – радісна; болгарське.
РАДОСТЬ – скорочене від імен на Рад-.
РАДУЙКА, РАДУЛА, РАДУЛИНА – скорочені від імен на Рад-.
РАДУША, РАДУШКА – від радість.
РАЗВИГОРА, РАЗВИГОРКА – від болгарського развигор – теплий вітер.
РАЙКА, РАЙНА, РАЙКІЦА, РАЇЛА – райська, сонячна; болгарські.
РАЛІЦА – 1) назва квітки в Польщі; 2) в Болгарії так називають сузір’я Оріон – від рало (плуг); Раліца – ім’я героїні в знаменитій однойменній поемі П. Славейкова.
РАНИМИЛА – раннє милування.
РАНИМИРА – ранній мир.
РАНОРАНКА – від рано-рано.
РАТИМИРА – та, що бореться за мир.
РАТИНА, РАТИНКА, РАТКА – зменшені від імен на Рат-.
РАТИСЛАВА – ратна слава.
РАТОБОРА, РАТОБОРКА – аналог до чол. Ратибор.
РАТОМИРА – те саме, що Ратимира.
РАТОСЛАВА – те саме, що Ратислава.
РИНДА – 1) назва царського придворного, що виконує різні дрібні царські повеління (за Г. Дяченком); 2) дослівно готова ринутися, щоб виконати будь-яку забаганку свого повелителя; ім’я руської княгині ІІ століття, відоме з праці Саксона Граматика.
РИСТА – від ристалище (поле бою); південно­слов’­янське.
РІПКА – від ріпа (назва овоча); ім’я жони П’яста – родоначальника польських князів П’ястів.
РОГНЕДА, РОГНІДА – 1) корінь слова Рог- походить із санскритського ruh, rohati, що має значення рости, родити, тому в слов’ян ріг означає і силу, і добробут, і гори (пагорби); 2) офіційно-мовознавче виведення етимології – зі скандинавського Рагнхільд, де Ратин – рада, хільд – бій, непереконливе; пор. ім’я її батька Рогволод, що є цілком слов’янським (ріг і володар, тобто «володар рогу достатку»); чому ж тоді ім’я Рогнеда треба виводити з іноземних?; швидше тут маємо справу з фамільною традицією імен на Рог-: Рог + Неда (оберіг). Ім’я доньки Полоцького князя Рогволода, що була першою жоною Володимира-христителя (див. ще Гори­слава); Рогніда Мстиславівна – дочка Мстислава Володимировича, княжна, власниця города Заруба.
РОДИМИРА – див. чол. Родимир.
РОДИНА – родинна.
РОДНИКА – джерельце; західнослов’янське.
РОДОСЛАВА – дослівно роду слава.
РОЖАНИЦЯ – Богиня Роду в слов’ян; уявлялася як небесна Діва, хранителька живої води, наділена мудрістю пророчиця, супутниця Перуна (пор. народну назву блискавки – Родія). Рожаниця приносить на землю душі немовлят і забирає в потойбічний світ душі старих людей, отже, вона – розпорядниця людської долі. Ще за давніх часів наші літописці ототожнювали слов’янську Рожаницю з грецькою Артемідою, яка є покровителькою жінок і шлюбу: вона опікується пологами (дітонародженням), «розрішає пояс родильниці», виконує роль баби-повитухи і годувальниці. Грецьке Artemis, латинське Diana первісно означали Богиню Луну (Місяць), що відображає зв’язок жіночого організму з місячними циклами природи. Геродот пише, що Артеміда-Рожаниця прийшла на о. Делос з Гіперборейського краю, тобто зі Скіфії (України); щороку дівчата з України несли в святилище Богині дари, загорнуті в солому (див. про це: Арґа, Опіда). Так називали дівчаток, які народжувалися в святкові дні (8-9 вересня та Різдвяні свята у грудні, зимове сонцестояння).
РОЖДЕНА – народжена; відтеонімне ім’я (від Рода і Рожаниці).
РОЗА – троянда; болгарське ім’я пов’язане з легендою: Біла Роза була царицею всіх квітів, у неї закохався слов’янин і в захваті притиснув троянду до серця, та враз був поранений колючками, краплі крові впали на білі пелюстки квітки, від чого троянда стала рожевою; відтоді ця квітка символізує кохання; в болгар багато пісень присвячено цій квітці, а також славляться болгарські парфуми, виготовлені на трояндових маслах.
РОЗЕНА, РОЗІНА, РОЗІЦА – болгарські; від Роза.
РОЗНІГА, РОЗНІЖ – вища якість ніжності (префікс роз- близький за значенням до префікса пре-, тобто преніжна).
РОЗУМА, РОЗУМЕНА – розумна.
РОЗУМИРА – розумна для миру.
РОЙДА, РОЙКА, РОЙНА – болгарські від рій, роїтися; побажання мати багато дітей.
РОКСАНА – скорочене від Роксоляна; роксани, роксолани – група сарматських племен; можливо – жінка з племені роксоланів; офіційна мовознавча думка, що це ім’я походить від перського Рушані, навряд чи переконлива.
РОКСОЛАНА, РОКСОЛЯНА – дослівно жінка з племені роксів (роксоланів), які жили на території України, хоча досі серед вчених нема одностайності, щоб визнати їх слов’янами. ВК зберегла етнічну назву землі наших Предків Руськолунь (дощ. 4-А, 4-Б, 6-В, 7-В тощо).
РОСА, РОСАВА – роса, росяна.
РОСАНА, РОСЕНА, РОСИЦЯ – від роса; болгарське, сербське.
РОСЛАВА – слава, яка зростає.
РОСТИМИРА – та, що зросла на миру (людях).
РОСТИСЛАВА – див. чол. Ростислав.
РОСТИЧАРА – див. чол. Ростичар.
РОСТУНЯ – див. чол. Ростун.
РОЯ, РОЯНА – болгарське від рій, роїтися; побажання мати багато дітей.
РУЖА – троянда; болгарське.
РУЖЕНА, РУЖИЦЯ – рожева; пов’язане з польською назвою ружа (троянда).
РУМЕНА, РУМЯНА – рум’яна; болгарське, сербське.
РУСА, РУСКА – русява.
РУСАВА – русява, світлокоса.
РУСАЛКА – Богиня рослинної сили і водної стихії; русалок є «тридев’ять сестріниць» (27) і кожна з них має своє ім’я, пов’язане з назвою рослини чи якоюсь її роллю в природі (наприклад, Полудниця, М’ятниця, Пшениця, Жалиця, Краса та ін.). В цьому іменослові подаються імена всіх русалок за творами Ю. Миролюбова.
РУСАНА, РУСАНКА – світла, русява.
РУСИНА, РУСКА – русява; болгарське, сербське.
РУСЛАНА – див. чол. Руслан.
РУСУДАНА – похідне від Рус і Дана.
РУТА – руда, червона; рослина рута-м’ята використовується в жіночих чарах.
 
С
 
САМОБОРА, САМОБОРКА – сама бореться.
САМОВИЛА – у сербів духова істота, схожа на русалку; дух природи, водної стихії.
САМОРАДА – див. чол. Само, Саморад, Самород.
САНА – ім’я русалки у творах Ю. Миролюбова.
САНДРА – скорочене від Александра, Лесандра; представники нової сербської школи схильні вважати слов’янським; див. чол. Александер; поширене серед слов’ян Балкан та Адріатики.
СБИСЛАВА – див. чол. Сбислав.
СВА – 1) багатозначний санскритський корінь, який означає те, що саме виникає, саме існує, і утворює слова на позначення понять: свій край, своя земля (рідне місце, материнське лоно), свій закон, своя віра, свобода; 2) Матір Сва відома з ВК в образі золотої небесної птиці й ототожнюється з Сонцем: «Маємо силу нашу в степах, що вишикувана Матір’ю – Сонцем нашим» (дощ. 7-3); «се бо мовить Мати Сва наша про нас і славу рече нам» (дощ. 23); її синоніми – Слава Суря, Мати-Птиця, Віща Птиця тощо. Вона – покровителька слов’ян, що приносить їм щастя і славу. Корінь сва передає загалом поняття святості, пор. слова: свято, сват, світ, свадьба, свобода, Сварга, Сварог, Сварґа (Свастика) – давньо­арійський знак благополуччя і щастя (укр. форма слова – свастя).
СВАМИРА, СВАМИРНА – всемирна; сербське; подає А. Маринкович-Обровська.
СВАРУША – див. чол. Сваруна.
СВАСЛАВА – всеславна.
СВАТАВА – та, що приносить щастя; ім’я дружинниці чеської княгині Власти.
СВЕНТИСЛАВА – див. чол. Святослав, жін. Святослава.
СВЄЖА, СВЄЖКА, СВІЖА – свіжа в значенні молода, красива, здорова; болгарське.
СВІТИСЛАВА – побажальне: світи, славо!
СВІТЛА – світла, скорочене від Світлана.
СВІТЛАНА, СВІТЛИНА – від світло; див. також чол. Світлан.
СВІТОВИДА – див. чол. Світовид; ім’я-новотвір.
СВІТОГОРА – див. чол. Світогор.
СВІТОЗАРА – світла зоря.
СВІТОЛИКА – світле лице.
СВІТОМИЛА – див. чол. Світомил.
СВІТОМИРА – див. чол. Світомир.
СВІТОСИЛА – світла сила.
СВІТОСЛАВА – світла слава.
СВІТОЯРА – див. чол. Світояр.
СВОБОДА – свобода, воля; ім’я княгині – жінки Володимира Ігоревича, яку він привіз від половців і обвінчався з нею в 1187 p.
СВЯТИГНІВА – див. чол. Святигнів.
СВЯТОГОРА – див. чол. Святогор.
СВЯТОДАРА – див. чол. Святодар.
СВЯТОЛЕЛЯ – Свято Лелі; ім’я-новотвір.
СВЯТОСЛАВА – див. чол. Святослав.
СВЯТОХНА – святкова; народжена на святки; ім’я дочки Казимира ІІ (початок ХІІ ст.).
СЕВЕРА, СЕВЕРИНА, СЕВЕРКА – жінка з племені сіверян; українське.
СЕДЛЕНА – та, що сидить.
СЕЙВИНА, СІЙВИНА – словенська Богиня сібви, насіння (Ю. Венелін із посиланням на «Словенсько-Країнську граматику», Любляна, 1783 р.). Можливо, та сама Богиня Сіва західних слов’ян (померанців, ляхів і сорбів).
СЕЛА, СЕЛЕНИЦЯ – сільська.
СЕЛИМИРА – сільський мир.
СЕЛИСЛАВА – сільська слава.
СЕЛЯНА – див. чол. Селян.
СЕМАШКА – сьома дитина в батьків.
СЕМИРАДА – див. чол. Семирад.
СЕНЯВА – ім’я однієї з русалок (за Ю. Миролюбовим).
СЕРЕДОГОСТА – див. чол. Середогост.
СИЛЕНА – сильна; іноді пов’язують із грецькою Богинею Місяця Селеною, покровителькою жінок, близькою до Рожаниць.
СИЛИЧА – сила; ім’я з пряслиця.
СИНЬООКА – див. чол. Синьоок.
СІВА – у західних слов’ян Богиня-покровителька сівби; у словенців, померанців, ляхів і сорабів – Сійвина (за Ю. Венеліним).
СІВЕРА, СІВЕРИНА – див. чол. Сівер, Сивер, Север, жін. Северина.
СІЯНА – осяйна; болгарське.
СКРЕВА – можливо, має значення кревна – рідна; ім’я родоначальниці племені кривичів (ВК, дощ. 9-А).
СЛАВА – слава, славетна; Богиня Слава, Мати Слава – покровителька слов’ян, яка дала їм етнічне ім’я; від імені Слави утворено багато слов’янських імен людей, як чоловічих, так і жіночих.
СЛАВЕНА, СЛАВИНА – дослівно дочка Слави, див. також чол. Славен, Славин.
СЛАВЕЯ – славна; болгарське.
СЛАВКА, СЛАВНА – славетна, уславлена; західно­слов’­янське.
СЛАВОДАНА, СЛАВОДАРА – славний дарунок.
СЛАВОЛЮБА – від любити славу; ім’я-новотвір.
СЛАВОМИЛА – 1) прославлена милістю; 2) мила для Богині Слави.
СЛАВОМИРА – див. чол. Славомир.
СЛАВОНІГА – див. чол. Славоніг.
СЛАВУНА – славна; ім’я жони отця Богумира (ВК, дощ. 8), родоначальника слов’янських племен: «од них три роди пішли, що були слов’янами. Од них походять деревляни, кривичі та поляни. Бо перша дочка Богумирова мала ім’я Древа, друга Скрева, а третя – Полева. Сини ж Богумирові мали свої імена Сієва і молодший Рус. Звідси походять сіверяни і руси», «А тут мати їхня, яку звали Славуна» (дощ. 9-А).
СЛАВЯНА – дослівно жінка слов’янського племені, слов’янка.
СЛИВИЦЯ – ім’я однієї з русалок (за Ю. Миролюбовим); західнослов’янське жіноче ім’я.
СЛОВЕНА, СЛОВЕНКА – слов’янка.
СМАРАГД – назва коштовного каменя «ізмарагд», «смарагд»; історична особа – дочка князя Мстислава Удалого 1235 р.
СМИЛЕНА – болгарське від назви квітки смил (лат. antennaria dioica).
СМИРНА, СМИРЕНА – смирна.
СМІЛА, СМІЛЯНА – сербське смілива.
СМІШКА, СМІЯНА – та, що сміється, весела.
СНІЖА, СНІЖАНА – сніжна; народжена в снігопад.
СНІЖИНА, СНЄЖКА – сніжинка, болгарське.
СНОВИДА – див. чол. Сновид.
СОБИНА, СОБКА, СОБОТИНА – болгарські; народжена в суботу (або на Соботку – Купайло), див. чол. Собина.
СОБІМИЛА – самолюбна.
СОБІСЛАВА – див. чол. Собіслав.
СОКОЛИНА, СОКОЛИЦЯ, СОКОЛКА – від сокіл; болгарське, сербське.
СОЛОДКА – від солодка; та, що дає насолоду.
СОНЦЕСЛАВА – від чол. Сонцеслав; ім’я-новотвір.
СОРОКА – див. чол. Сорока.
СПАСИМИРА – спаси мир; болгарське.
СПАСКА – скорочене від Спасимира; ймовірно, народжена в місяць спасич.
СПЄХА, СПЄША – див. чол. Спєх.
СПІТОСЛАВА – див. чол. Спитослав.
СРЕБРА, СРЕБРЕНА, СРЕБРИНА – болгарське срібна.
СРІБЛЯНА, СРІБНА – срібна.
СРІЧА, СТРІЧА – Богиня доброї долі; уявляється в образі вродливої молодої дівчини, яка пряде міцну нитку людської долі; мотиви називання – народження на свято Стрітення (1-2 лютого за реконструйованим язичницьким календарем), її антипод – див. Нестріча.
СТАНА, СТАНИЛА, СТАНКА – стійка; надавалося, щоб зупинити народжуваність, якщо дітей було понад десять або коли були самі доньки й хотілося народження сина; болгарське, сербське.
СТАНИМИРА – див. чол. Станимир.
СТАНІСЛАВА – див. чол. Станислав, Станіслав.
СТАНКА – скорочене від імен на Стан-.
СТАСЯ, СТАШКА – зменшене від Станіслава.
СТОІМЕНА – стійка, з твердим характером; болгарське.
СТОІМИРА – стійкий мир; болгарське.
СТОЇСЛАВА – стійка слава.
СТОЇЛА, СТОЇЛКА – те саме, що Станка.
СТОЙКА, СТОЯ, СТОЯНА – болгарські; скорочені від імен на Стой-.
СТОРОЖИЯ – обережна, сторожка.
СТОЯНА, СТОЯНКА – стійка; див. чол. імена на Стой-.
СТУДЕНА – від студити – холодити, морозити; народжена зимою.
СУДИМИРА – див. чол. Судимир.
СУДИСЛАВА – див. чол. Судислав.
СУДИША – зменшене від Судислава.
СУЛЕНА – обіцяна, від давньоруського сулить – обіцяти.
СУЛИСЛАВА – дослівно та, що обіцяє славу.
СУРІЯ – 1) від назви сонця; 2) від назви священого напою. 
22 из 23
 

Рейтинг Славянских Сайтов